Карадуманов Георгій Павлович
Карадуманов Георгій Павлович народився 10 листопада 1940 року у м. Запоріжжі. Помер 19 жовтня 2020 року.
Освіта: У 1967 - 1971 роках навчався у Московському поліграфічному інституті, на факультеті художнього оформлення друкованої продукції за спеціальністю графіка. Викладачі за фахом: А.В. Гончаров, Г.Т.Горощенко, А.В.Липяцький.
Творчий фах: живопис, графіка, дизайн.
З 1971 по 1999 роки працював головним художнім редактором Обласного управління у справах друку та книжкової торгівлі (з 1992 року - видавництво "Видавець"), видавництва "Дайнемік"; виконав дизайн та ілюстрації до книжок Р.Е.Говарда, А. С. Голона, Дж. Моріса та інш.
З 1997 по 1999 роки з благословіння Архіепископа Запорізького та Мелітопольського Василія заснував та очолював школу іконопису Запорізької Єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату.
З 1999 року працює викладачем рисунку та живопису Запорізького електротехнічного коледжу, відділення дизайну.
З 1978 року член Національної спілки художників України. З 1996 року член Національної спілки дизайнерів України.
Основні твори: триптих «Воля»: «До волі» , « Муза» , «Мить волі» (1977, пап., акв.); серія "Материнство" (2003, пап., акв.); серія "Білі ночі Санкт-Петербурга"(2003, пап., гуаш); триптих "У тінистому парку" (2008, пап., гуаш); серія "Край рідний" (2009, пап., гуаш); "У кав'ярні. За чашкою кави" (2006, пап., гуаш); "Два портрети" (2007, пап., гуаш);.
Г.П. Карадуманов творчо працює у галузі станкової та книжної графіки, акварелі та живопису. Світ, створений мистцем, спирається на вічне почуття любові до життя. В його творчій системі гармонійно діють всі необхідні метафізичні домінанти: наснага, час, вічність.
Даруючи світло назовні, душа мистця підпорядкована власній внутрішній музиці. Манера Г.П. Карадуманова легко пізнаваєма: все струнко та доцільно у цьому світі; елементи композиції - тонкі просторові ходи, летючі лінійні ритми, прозора тональність колориту - існують у неповторній рівновазі образотворчого та виразного, викликаючи відчуття сяючого життєвого виру.
Глядач, охоплений цією мінливою стихією, немов би опиняється у новому вимірі, де час дійсний нашаровується на час, котрий тече згідно до законів вищої гармонії. Образи Георгія Карадуманова виникають на порозі вічності, відкриваючи двері із світу земного у світ небесний. Категорія часу, яка традиційно вважається непідвладною образотворчому мистецтву, перетворюється на один із активних образних компонентів.
Парки, подібні до райських садків; весняні краєвиди із тонким гіллям; таємничі, в ореолі м'якої жіночості дами; сумно похилені квіти - занурені у просякнуту нетривким світлом та повітрям атмосферу. Майстерно володіючи можливостями валерного живопису, Георгій Карадуманов водночас використовує виразність кольорового акценту.
Посеред одухотвореного, створеного поєднанням вишукано наближених тональностей середовища несподівано спалахує глибокий та насичений кольоровий акорд: здається легкий вихор злетів із рукотворної безодні, поклавши драматичний початок безкінечному асоціативному ряду.
Світ Георгія Карадуманова існує поза повсякденністю, аби глядач міг зупинитись і захоплено пройнятись швидкоплинною красою життя: "Боже, скільки років я проходив повз це чудо і не помічав...". Такий головний постулат творчості Георгія Карадуманова, на якому вибудовується його мистецький метод, котрим зігрітий кожний порух пензля.
Постійний учасник міжнародних, всеукраїнських та обласних виставок, Міжнародних мистецьких пленерів "Хортиця крізь віки" (2011, 2012).
Автор персональних виставок у Запоріжжі (1977, 2004, 2007, 2010) та в Греції (Кіпр, 2000).
Нагороди: Почесна медаль Радянського фонду захисту миру (2.04.1977); лауреат республіканськго конкурсу плакату (1975 - ІІІ премія, 1976, 1977 - ІІ премія Деркомвидавництва, м. Київ); знак "Відмінник освіти", Почесна грамота Міністерства науки і освіти України (7.09. 2010).
Твори зберігаються в Запорізькому обласному художньому музеї, Міністерстві культури та Фонді культури України та Росії, приватних колекціях Росії, України, Кіпру, Об'єднаних Арабських Еміратів.
