Жолудь Лариса Віталіївна

Жолудь Лариса Віталіївна народилася 26 травня 1957 в селі Боратин Луцького району Волинської області. З дитинства долучилась до краси, втіленої у народному мистецтві: мама вишивала, ткала килими, власноруч фарбувала нитки, батько столярував.

Освіта: Фахову освіту здобула у Львівському училищі вжиткового та декоративного мистецтва ім. І.Труша (1972 - 1976)та Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (1979 - 1983): викладачі – І.М.Франк, М.К. Малавський.

Творчий фах: художня кераміка, викладач скульптури та кераміки запорізької дитячої художньої школи.
Лариса Жолудь віддана своєму покликанню: її творчий метод виходить із пластичних можливостей самої глини як особливого мистецького матеріалу, котрий уособлює одну з первісних земних стихій.

1983 рік у творчій долі Лариси Жолудь слід уважати за переломний; родина переїхала до Запоріжжя, на батьківщину чоловіка, скульптора та кераміста Олександра Жолудя, мистці почали працювати на Запорізькому художньо-промисловому комбінаті.

Її поетика 1980-х років пов'язана із враженнями природи та приватним життям. Драматичний, побудований на сплесках і перетинах керамічних мас "Дуб" фіксує одне з перших вражень від Хортиці; в цьому творі відобразився погрозливий дух стародавньої, поки ще незбагненої землі.

Смутні 1990-і роки - для Лариси Жолудь вимушена творча перерва і водночас стан духовної зосередженності. Як рятівний човник перед нею постав безмежний світ народного мистецтва, і одна з його вершин - творчість геніальної української художниці Марії Овксентіївни Приймаченко - вабила її найбільше.

"Пам'яті Марії Приймаченко" - це шаноблива спроба інтерпретувати приймаченківське світобачення. Непереможне відчуття просякнутості всього всім, єдиною душею, коли пластика звіра нерозривно пов'язана з рослинними мотивами, а сам звір уособлює одвічну таїну життя - це виміри буття Приймаченківського міфу, осягнуті обємними керамічними формами.

На початку 2000-х років приймаченківська міфотворча традиція ввійшла до образних структур Лариси Жолудь як категорія вічності.: "Моя Хортиця", "Весільна ваза", "Птаха". У "Золотій пісні", присвяченій Ніні Матвієнко, за приймаченківським методом образ-символ людської особистості набуває рис натхненої птахи, що в народному світовідчутті завжди асоціювалась із небесним, духовним початком.

Від другої половини 2000-х років міфотворчість стає сенсом та найважливішим надбанням мистецької еволюції Лариси Жолудь: "Вічність", "Маків цвіт", "Берегиня". Ці твори споріднені за своїми стильовими принципами. Міф народжується в них, щоб розвинутись у власному духовному просторі. Проходячи в уяві крізь пов'язані загальною образною композицією духовні шари, символічні коди, семантичну першооснову кольорів, шукаємо потаємної межі трансформації візуального світу в його метафізичну квінтесенцію.

Лариса Жолудь створила творчу філософію, генетично споріднену із світобаченням народного мистецтва: "Орій", "Оранта". Її творчість відкрита Всесвіту, бо її витвори - щирі, світлі, радісні - втілюють національну філософію добра і високої моральної цноти.

Основні твори: “Дуб”, 1985, шамот, поливи; “Моя Хортиця”, 2003, шамот,солі, поливи; “Народження”, 2004, шамот, ангоби, солі, поливи; “Золота пісня”, 2004, шамот, кольорова маса, поливи; "Вічність", 2006,шамот, кол. маси, солі, поливи; "Маків цвіт", 2007,шамот, кол. маси, солі, поливи; "Берегиня", 2007, шамот, солі, поливи; "Щаслива птаха гончара", 2008,шамот, солі, поливи; "Чорна скеля. Хортиця", 2010, "На Великдень", 2011, "Орій", 2012, "Оранта", 2012.
Член Національної спілки художників України з 2004.
Учасник всеукраїнських та обласних художніх виставок, всеукраїнських мистецьких пленерів "Дивосвіт", "Гончарі на Хортиці".
Твори зберігаються у Запорізькому обласному художньому музеї.