Якимець Анатолій Якович
Якимець Анатолій Якович народився 14 вересня 1943 року в селі Ново-Семенівка Чернігівського району Запорізькоі області.
Освіта: перші фахові навички отримав у художній студії будинку культури "Металург", яку на той час очолював відомий запорізький мистець Ф.Ф.Шевченко. У 1959 році А.Я.Якимець вступає до Одеського художнього училища на художньо-педагогічне відділення, котре закінчує у 1966 роц(викладач - Д.М.Фруміна),того ж року вступає до Московського вищого художньо-промислового училища на факультет монументально-декоративного живопису (майстерня професора В.Ф.Бордиченко).
Творчий фах: станковий та монументальний живопис.
Основні твори: диптих «І вернувся солдат...», «Пам’ять» 1985; «Сімейні реліквії», 1987; «Багряний вечір», 1988; «Натюрморт з хлібом» 1984; "Портрет старого з квітами" 1985; "Автопортрет" 1990; "Портрет батька" 1992; "Осінній натюрморт" 2000; "Рік 1937. Своєму дідові Єременко Андрію Максимовичу присвячую" 2000;"Портрет священника Олексія запорізької єпархії" 2002;"Учасник народного хорк "Козацька родина"О.Іванюк" 2003.
Член НСХУ з 1977 року.
Заслужений художник України з 2010 року.
"Мистець має робити відкриття", - це твердження є наріжним каменем творчості Анатолія Якимця, яка нерозривними ланками пов'язана із українською культурною традицією.
В мистецтві все відбувається, на перший погляд, несподівано і непередбачено. Проте, обов’язково згідно до волі Божої та сумління митця. Тема української історії та національної культурної спадкоємності виникла в творчості Анатолія Якимця в сімдесяти роки минулого століття, однак, виявилась несвоєчасною в тодішньому соціумі.
Під впливом проектів для музею Запорозького козацтва, котрий у ті роки будувався на Хортиці, А.Я.Якимець для дипломної роботи, яку захищав у Московському вищому художньо-промисловому училищі у 1972 році, обрав тему з української історії "Запорозька вольниця". З 1972 року мистець працював у Запорізькому художньо-виробничому комбінаті, де виконував монументальні проекти, та бере участь у виставках творами станкового живопису.
У 1990-х роках українська тема стала головною у творчості Анатолія Якимця, повернувшись непередбаченим шляхом. Під час однієї з творчих світлиць колеги помітили у нього приємний баритон. В 59 років художник почав співати в народному хорі. Можливо, саме народна пісня дала його творам 2000-х - 2010-х років ту особливу, переконливу і натхнену атмосферу, котра складає духовний зміст його творів.
Портрети Анатолія Якимця – це образи сучасників, в котрих втілено національний дух. Вони є архетипами народного життя, інколи відчуті лірично, часом філософські і героїчно, але, завжди стосовно до національного духовного ідеалу. Просякаючи з одного портрету в інший, виникає особливий духовний шар, де живуть звитяга, роздум, краса. В історичних картинах – драматична спроба міфу. З тривожною пластикою, сяючим світлом та темною, полум’яніючою палітрою.
Роль світла в живописній системі Анатолія Якимця підказана досвідом роботи в монументальному мистецтві. Густий колір, вихоплений самотнім променем або залитий золотим сяйвом, спалахує як дорогоцінна смальта. Рухи мазків нагадують про кубики мозаїки, що тонко розкладаються або розсипаються на полотні. Це надає разючої матеріальності натюрмортам, де живопис майже втратив якість уявного і перетворився на те, чим хочеться милуватися і чого хочеться захоплено торкатися. В пейзажах відчувається прозорість повітря, а головною композиційною темою, як правило, є злет організованих, як музика, острівців зелені.
Проте, візуальна принадність життя поволі розчиняється болем досвіду та світлом мудрості. Тоді епікурейський зміст живопису губиться поміж смутно, тон до тону, покладених фарб. Які нагадують слова із Шевченкового вірша. “Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! Нащо стали на папері сумними рядками?” Вічні українські цноти та роздуми художника поєднуються в єдиній емоційній стихії.
Анатолій Якимець викладає живопис в Запорізькому центрі професійної освіти. Студентів навчає, насамперед, творчої незалежності від естетичних уподобань сучасного бізнесу. Від руйнівного впливу інтернаціонального кітчу.
